[ Нові повідомлення · Учасники · Правила форуму · Пошук · RSS ]
  • Сторінка 1 з 2
  • 1
  • 2
  • »
Форум » Спілкування » Гумор » Анекдоти
Анекдоти
PetroДата: Середа, 04.11.2009, 10:25 | Повідомлення # 1
*Авторитет у місті*
Група: Адміністратори
Повідомлень: 659
Статус: Offline
Хворий, а як Ви засинаєте?

- Хворий, а як Ви засинаєте?
- Добре. Рахую до трьох й провалююсь.
- Ти шо, тільки до трьох!!!
- Ну… інколи до пів четвертої. happy happy happy


Petro: "Любити свою країну - це одна з найвищих цінностей кожної людини."

Petro: "Україно - ти Велика, і народ у тебе сильний!!!"

Petro: "Сьогодні я сильніший ніж був вчора, а завтра я буду сильніший ніж я є сьогодні!"

 
vityabaДата: Середа, 04.11.2009, 16:51 | Повідомлення # 2
Ветеран міста
Група: Модератори
Повідомлень: 488
Статус: Offline
Село і німці

Жили у селі двоє сусідів — Петро і Микола. Прийшла війна, зайшли у село німці. Петро пішов у ліс, партизанити, а Микола у селі лишився.

Тож приходять німці до Миколи, кажуть, як скажеш, де партизани ховаються, дамо корову і лантух картоплі. Подумав Петро, подумав, - і Петра, звичайно, шкода, і... А!...

Тож іде по селі, веде корову, несе лантух картоплі, аж як назустріч німці уже Петра ведуть. Петро порівнявшись з Миколою набрав слюни тай "Тьху!" Миколі у пику.
(Микола, обтераючись) - Та ти шо, Петро, обідився, чи шо?..

Зайві люди

Двое лежать голі у ліжку, палять... Вона:
— Давай може одружимося?..
Він (затягуюсь, млосно):
— Ти гадаєш, ми кому-небудь потрібні?..

Будь готовий!

— Миколо, на що ж ти це — ніц не робиш, по господарству не допоможеш, на роботу не ходиш?
— А раптом війна!.. — а я зморений...

Всі у космос!

1961 рік, 12 квітня, Карпати.
Сивий гуцул стоїть на вершині, дивиться на полонину, люльку смалить.
Підбігає онук, радісно так вигукує: "Дiду, дiду, москалi у космос полетiли!" Дід не реагує, тільки люлькою пихкає.
Після -надцятого разу дід скошує очи до онука і питає: "Що, усi?"




Повідомлення відредагував vityaba - Середа, 04.11.2009, 20:30
 
vityabaДата: Середа, 04.11.2009, 17:01 | Повідомлення # 3
Ветеран міста
Група: Модератори
Повідомлень: 488
Статус: Offline
Алгоритм

Розмова двох друзів:
— Слухай, я більше так не можу. Воно мене дістало.
— Хто?
— Кошеня, весь час в кімнаті, на килим робить. На я його мордою туди потикаю і у вікно.
— На і що, привчив?
— Так, тепер воно на килим наробить, мордою потикається і у вікно стрибає.

Околиця Львова, ранок, перехрестя, стоїть ДАЇшник на дорозі. Їде модна така машина, дай думає спиню. Спиняє.
- Добрий ранок!
- Добрий!
- Ваші документи будь-ласка.
- Будь ласка!
- Вийдіть з машини.
- З задоволенням! Виходить здоровенний вуйко в вишиванці, все при ньому, посміхається собі у вуса.
- Що гарний настрій?
- Гарний.
- Відкрийте багажник.
- Прошу...
Відкриває, а там труп в мішку, порубаний на дрібні шматки, кров м'ясо і все таке...
- Шо москаль?...
- Еге ж...
- Яке прикре самогубство...




Повідомлення відредагував vityaba - Середа, 04.11.2009, 20:27
 
vityabaДата: Середа, 04.11.2009, 20:15 | Повідомлення # 4
Ветеран міста
Група: Модератори
Повідомлень: 488
Статус: Offline
Зустрічаються двоє крокодилів:
- Ну, як полювання?
- Двох негрів з'їв, а ти?
- А я одного москаля.
- Брешеш, ану дихни..

Вирішили два хлопці піти москалів постріляти. Взяли шмайсери, йдуть Львовом.
Аж бачать - стоїть хлоп, ніби чекає на когось. Один до другого каже:
- Пiди спитай щось у нього, мабуть, вiн москаль.
Той підходить до хлопа, питає:
- Чи Ви на когось чекаете?
Хлоп:
- Чекаю, чекаю-
Перший повертається:
- Ніби українець, нашою говорить-
Другий до нього:
- Так пiди спитай по їхньому!
Хлопець знову підходить до чоловіка, питається:
- Скажитє, ви каво-нібудь ждьотє?
Чоловік нагло дістає споза спини шмайсер:
- Та я вже й дочекався….

Життя як життя
Усьо OK!

Синочок телефонує додому:
— Мам, я збираюся одружитися!
Мама: — Ой, чудово!
— Мам, але ти знаєш, проблема в тому, що моя наречена темношкіра...
— Нічого синку, ми не расисти.
— І ще у неї троє дітей і нам ніде жити.
— Не страшно, синку, ви всі чудово поміститеся у нашій затишній однокімнатній квартирі.
— Мам, а як же татко?
— А тата ми поселимо у комірчині.
— Мам, а ти?
— А я зараз піду вдавлюся.




Повідомлення відредагував vityaba - Четвер, 05.11.2009, 08:36
 
PetroДата: Вівторок, 02.02.2010, 23:20 | Повідомлення # 5
*Авторитет у місті*
Група: Адміністратори
Повідомлень: 659
Статус: Offline
На прийомі в лікаря:
— Що вас непокоїть?
— Температура, нежить і т.д.
— Що п’єте?
— Каву!
— ???
— Ой! Ви про ліки? Я думала, це пропозиція…


Petro: "Любити свою країну - це одна з найвищих цінностей кожної людини."

Petro: "Україно - ти Велика, і народ у тебе сильний!!!"

Petro: "Сьогодні я сильніший ніж був вчора, а завтра я буду сильніший ніж я є сьогодні!"

 
PetroДата: Вівторок, 02.02.2010, 23:21 | Повідомлення # 6
*Авторитет у місті*
Група: Адміністратори
Повідомлень: 659
Статус: Offline
- Скільки тобі років?
- Не знаю
- А хто знає?
- Хто знає вже не скаже


Petro: "Любити свою країну - це одна з найвищих цінностей кожної людини."

Petro: "Україно - ти Велика, і народ у тебе сильний!!!"

Petro: "Сьогодні я сильніший ніж був вчора, а завтра я буду сильніший ніж я є сьогодні!"

 
PetroДата: Вівторок, 02.02.2010, 23:23 | Повідомлення # 7
*Авторитет у місті*
Група: Адміністратори
Повідомлень: 659
Статус: Offline
- Де моя машина?
- В озері......
- В ОЗЕРІ!?!?!?!А мама твоя де....??
- В машині.......
- Кохана....ти така сексуальна...


Petro: "Любити свою країну - це одна з найвищих цінностей кожної людини."

Petro: "Україно - ти Велика, і народ у тебе сильний!!!"

Petro: "Сьогодні я сильніший ніж був вчора, а завтра я буду сильніший ніж я є сьогодні!"

 
PetroДата: Вівторок, 02.02.2010, 23:25 | Повідомлення # 8
*Авторитет у місті*
Група: Адміністратори
Повідомлень: 659
Статус: Offline
Їде мужик з вееееликого похмілля, зупиняється, відчиняються двері, стоїть мент, мужик з переляку дає сто гривень, мент бере, закриваються двері, приїжджає мужик. ... І тільки потім розуміє, що їхав у ліфті.

Petro: "Любити свою країну - це одна з найвищих цінностей кожної людини."

Petro: "Україно - ти Велика, і народ у тебе сильний!!!"

Petro: "Сьогодні я сильніший ніж був вчора, а завтра я буду сильніший ніж я є сьогодні!"

 
PetroДата: П`ятниця, 12.02.2010, 14:37 | Повідомлення # 9
*Авторитет у місті*
Група: Адміністратори
Повідомлень: 659
Статус: Offline
- Куме, де це ваш собака ?
- Та, я його зарiзав.
- О-о ! А за що ?
- Бо москалям продався !
- Як !?
- А ось так ! Приходжу додому - а вiн менi з будки: "Гафф, гафф !"


Petro: "Любити свою країну - це одна з найвищих цінностей кожної людини."

Petro: "Україно - ти Велика, і народ у тебе сильний!!!"

Petro: "Сьогодні я сильніший ніж був вчора, а завтра я буду сильніший ніж я є сьогодні!"

 
vityabaДата: П`ятниця, 09.12.2011, 18:14 | Повідомлення # 10
Ветеран міста
Група: Модератори
Повідомлень: 488
Статус: Offline
Любий скажи мені щось тепле і ніжне.
- Зайчик.
- Мало.
- Стадо зайців.


 
_Олександр_Дата: Четвер, 16.08.2012, 22:04 | Повідомлення # 11
Тимчасовий мешканець
Група: Користувачі
Повідомлень: 4
Статус: Offline
Українець без усмішки як француз без сиру чи італієць без піци.
На сторінках журналу «Дніпро» вибух оптимузму і гумору
Василь Титечко. с. Мале Вербне

СУСІДОВА РАДІСТЬ
— Як у тебе хлів горів,
Послухай, Іванку,
Мов дитина ти радів
Й веселивсь до ранку.
Навіть в танець ти пішов,
Слідом - твоя Катря,
Чи не час для вас прийшов
Йти до психіатра?
Від душі той засміявсь
Й мовив до Демида:
— Просто полум'ям зайнявсь
Й хлів мого сусіда!
Мені подобається читати цей журнал.
Ось один гарний вірш саме з нього.


Повідомлення відредагував _Олександр_ - Четвер, 16.08.2012, 22:04
 
anastasiyaДата: Неділя, 17.01.2016, 18:55 | Повідомлення # 12
Тимчасовий мешканець
Група: Користувачі
Повідомлень: 5
Статус: Offline
Горный аул. Стоит мечеть. Все жители аула молятся.Тут заходит наш русский спецназовец и громко спрашивает: — Истинные мусульмане есть?Все молчат. Чуть громче: — Истинные мусульмане есть?Все молятся, молчат. Спецназовец еще громче: — Последний раз спрашиваю, истинные мусульмане есть?!?Встает один здоровый кавказец: — Ну я истинный мусульманин...Русский: — Пошли выйдем, поговорим...Вышли они, русский: — Слушай, барана купили, зарезать не можем, помоги... — Без проблем.Ну промучились они, все руки себе порезали, баран прыткий попался,не могут зарезать.Мусульманин говорит: — Слушай, ну сходи в мечеть, позови еще кого-нибудь.Русский пошел. А весь в крови-то.Заходит в мечеть: — Еще истинные мусульмане есть?Молчание. — Еще истинные мусульмане есть?Молчание. Спецназовец еще громче: — Последний раз спрашиваю, еще истинные мусульмане есть?!?Поднимается мулла, подходит к нему, крестится, и говорит: — Вот тебе крест, сын мой, богом клянусь, ты последнего забрал
 
valyaДата: Неділя, 08.05.2016, 11:53 | Повідомлення # 13
Тимчасовий мешканець
Група: Користувачі
Повідомлень: 6
Статус: Offline
Стою как-то в подъезде, жду лифта. А в это время, шестнадцатью этажами выше, происходило следующее. Воспользоваться этим же лифтом решил довольно колоритный персонаж, который к своим тридцати годам имел "Меринa", золотой крест (судя по размерам, украденный с маковки какого-то собора), полцентнера избыточного сала, две судимости и любовницу-стерву, от которой и возвращался. Когда лифт распахнул перед ним дверцы, по довольному лицу дебила пробежала тень досады - в лифте ехал щупловатый паренек лет семнадцати, стриженный под Киркорова в крашеном варианте. Угрюмо рыкнув, дебил сделал шаг вперед, нажал на кнопку и демонстративно отвернулся.

Потекли секунды неторопливого спуска. И вот тут, расслабившийся было дебил, со всей недвусмысленностью ощутил... НЕЖНОЕ ПРИКОСНОВЕНИЕ К СВОЕЙ ЯГОДИЦЕ!!!! В какой-то момент мне показалось, что лифт упал, однако грохот превратился в непрекращающийся рев. Рев шел сверху и нарастал. Когда же его источник поравнялся с первым этажом и двери открылись, и из них, вылетело скомканное нечто, еще недавно стриженное под Киркорова. Вылетело в буквальном смысле - на уровне моих глаз и горизонтально. Шмякнувшись о противоположную стену оно сползло на пол, и в этот момент на него налетело то, что было угрюмым дебилом....

Я глазам своим не верил - у человека была истерика. Уловив боковым зрением, что вокруг присутствует какая-то аудитория, он ЗАГОЛОСИЛ о засилии "голубых" в московских лифтах, о том как трудно ему стало навещать свою девушку, о том что с этим постыдным явлением надо бороться всем вместе. Один раз он осекся - это произошло в момент, когда он крикнул что-то вроде: "Дя я таких...," - тут он, наверное, вспомнил, что-то из прошлого и замолчал. Этой паузы и хватило несчастному пареньку, чтобы крикнуть:

- Не надо! Я не педик! Я - КАРМАННИК!!!

Дебил замер в позе дискобола. Медленно, в такт своим мыслям, он разжал кулак и хлопнул себя по заднему карману. Оттуда торчал полувыпавший бумажник.

- Извини, БРАТАН... - только и смог он из себя выдавить...
 
matveevaДата: Четвер, 15.09.2016, 19:34 | Повідомлення # 14
Тимчасовий мешканець
Група: Користувачі
Повідомлень: 5
Статус: Offline
Возвращается девочка из школы. Рядом с ней останавливается машина: 
-Если ты сядешь в машину, то я дам тебе конфету. 
Девочка: 
-Нет. 
-Мороженое куплю. 
-Нет, не сяду. 
-Ну, хорошо, я тебе куклу новую куплю! 
Девочка: 
-Папа, я тебе уже сто раз говорила: "не приезжай за мной в школу на запорожце"!
 
LjusindaДата: Вівторок, 25.07.2017, 18:31 | Повідомлення # 15
Тимчасовий мешканець
Група: Користувачі
Повідомлень: 16
Статус: Offline
- Мааам, а знаешь сколько зубной пасты в одном большом тюбике?
- Нет, моя зайка, не знаю…
- От ванной комнаты, через всю прихожую, вокруг дивана, до балкона и обратно!!!

Додано (25.07.2017, 18:31)
---------------------------------------------
На центральной двери здания ФСБ висит табличка - ПОСТОРОННИМ ВХОД ВОСПРЕЩЕН. Рядом проходит еврей и ворчит: — Можно подумать, если бы написали - ДОБРО ПОЖАЛОВАТЬ - тут таки бы стояла очередь!

 
Форум » Спілкування » Гумор » Анекдоти
  • Сторінка 1 з 2
  • 1
  • 2
  • »
Пошук:


Dubno ©2019 При копіюванні матеріалів, посилання на сайт обов'язкове!