1100

Дубно

Дубно. Дубенський замок, пам`ятка архітектури XV-XVII ст.

Дубенський замок споруджений князем Костянтином Острозьким у 1492 році. Замковий комплекс складається з трьох палаців: надбрамного корпусу – XV ст., палацу князів Острозьких - XVI ст., палацу князів Любомирських - XVIII ст. Власниками замку були князі Острозькі, Заславські, Любомирські, Барятинські, Сангушки - кожен з них надавав замку певного архітектурного стилю. 
Замок захищений оборонним ровом і бастіонами системи Вобана XVII століття, в яких розташовані каземати. 
Мури замку пам'ятають Северина Наливайка, Івана Мазепу, Петра I, Іова Почаївського, Герасима та Мелетія Смотрицьких, Івана Федорова, Іова Залізо, Івана Мазепу, Олександра Суворова, Михайла Кутузова, Тадеуша Чацького, Тараса Шевченка, Оноре де Бальзака, Миколу Костоманова, Миколу Лисенка, Уласа Самчука, принца Конде та інші славні імена.

Сиві стіни замку пам'ятаю багато визначних подій.

Тут відбувалися події повісті "Тарас Бульба" Миколи Гоголя, за мотивами якої створили опери Микола Лисенко і Петро Сокальський, кіносценарій - Олександр Довженко, балет - Соловйов-Сєдой.

У давнину замок мав дещо інший вигляд - це була сувора конструкція неприступної фортеці. Протягом століть його неодноразово перебудовували. Багато замкових укріплень якщо не замінили новими, то заново укріпили на початку XVII століття за останнього князя із роду Острозьких - Януша. Добудували цегляну частину ескарпових стін і сторожові вежі на бастіонах, у яких були каземати, з'єднані з підземеллями. Зі сходу до замку прилягала територія давньоруського городища із залишками колишнього замку Острозьких. Між городищем і замком у низині був рів, він легко наповнювався водами Ікви. Інший, значно ширший оборонний рів, був із західного боку міста, також міг наповнюватися ними. На ньому стояв дерев'яний міст (зараз він металевий, понтонний, встановлений у 1963 році). 
В'їзну браму на територію замку, обрамлену величним ренесансним порталом прибрамного корпусу, складеного в великих блоків світлого піщаника, прикрашає герб родини Острозьких. Надбрамну башту неодноразово перебудовували, останній раз - у тридцятих роках XX століття, раніше вона мала купольний дах. Коли готувалися до реставраційних робіт, в нижньому ярусі корпусу знайшли фрагменти стін з каменю, характерні для XV століття. У корпусі усього три яруси, які йдуть під землю на глибину до десяти метрів. Там були каземати, які слугували як приміщення для надвірної хоругви.

Дубенський замок, палац князів Острозьких, пам`ятка архітектури XVI ст. 
Вид з Піденного оборонного бастіону. 

Особливістю південно-східної частини замку є палацовий флігель кінця XVI - початку XVII століття. Спочатку, можливо, цей флігель був одноповерховим. Будівля мала ґонтову покрівлю. Теперішнього вигляду палац набув у кінці XVIII століття, коли добудували другий поверх. Тут зберігались архіви князів Острозьких, Заславських, Любомирських, Сангушків, а також багатства навколишньої шляхти. 
Поблизу палацу Острозьких є підземелля, стіни якого викладені з каменю-піщаника. Як розповідали старожили, колись тут стирчали металеві прути, на яких були кайдани. Напевне, це були в'язниці для непокірних. Зараз ці яруси замуровані.

Вид від надбрамного корпусу.

 
У 1774 році Львів відійшов до Австрії, а торгові контракти, які були у цьому місті, перенесли до Дубна. Це дало великий поштовх для розвитку. По фронту ринкового майдану дерев'яні лавки замінили на кам'яні двоповерхові будівлі, перебудували міську ратушу. 
Оскільки Любомирських не задовольняв суворий стиль замкових мурів, то їх знову почали перебудовувати. Колишня неприступна оборонна фортеця в результаті набрала рис палацового комплексу. Таким чином у північно-східній частині замкового двору будується палац Любомирських. Щодо його датування, то є розбіжності. 
Відомо, що виріс він на залишках давньої споруди. На підвальній частині старого замкового флігеля надбудували ще один поверх. Із зовнішнього боку палац бачиться триповерховим, з вікнами до широких болотистих плес Ікви. З внутрішнього боку палац мав два поверхи.

Вид з Північного оборонного бастіону. 

З історією народження замкового палацу пов'язане ім'я відомого італійського архітектора Домініко Мерліні. З'явилося і ліплення палацу, в якому налічувалось майже шістдесят кімнат. 
Кімнати на першому поверсі були високими, великими, мали красиві стюкові стелі - чудова продовгувата галерея на партері, де, звичайно, обідали, і простора тераса з відкритим для огляду ландшафтом з річкою Іквою та луками: велика округла бальна зала з колонадами, галерея вгорі та естрада для музики. Палац князів Любомирських був парадною резиденцією, яка використовувалась для святкувань, бенкетів, прийомів, концертів. 
Зі сходу за стіною замок і територію давньоруського городища розділяв рів. З боку замкового двору до стіни прилягали будівлі, у яких були конюшні, зброярні тощо. 
Подальшу долю замку вирішили Йосип та Ядвига Любомирські. Потрапивши в фінансову скруту, вони продали в 1871 році поміщицьке Дубно разом із замком та околицями княгині Борятинській, яка незабаром продала замок державній скарбниці.

Дубенський замок, верхівка сторожової вежі. 

У 1872 році в замку розмістився оборонний табір, оскільки замок був переданий військовому відомству. Під час дислокування у замку одного батальйону 41-го Селенгінського піхотного полку у бальній залі була військова церква. 
Значної шкоди замку завдала Перша світова війна. Під час військових дій 1914-1915 по замку вдарила австрійська далекобійна артилерія. Велика пожежа знищила міжповерхові перекриття і дах. Довгий час замок знаходився у стані руїни. У двадцятих роках ХХ-го століття за розпорядженням воєводського управління консерваторів Польщі розпочалися обмірні роботи, фотофіксація та реставрація замку, яка була закінчена у 1938 році. 
Після Другої світової війни замок передали військовому відомству. Що сталося з архівом, який був у замку, достеменно не відомо. Можливо, разом з картинами, портретами його розкупили місцеві крамарі, а, можливо, він був знищений під час німецької окупації. За радянських часів у замку перебувала військова частина. Замок добряче потерпів від різноманітних перебудов, які призводили до втрати його самобутності, оригінальності. Зараз замок має свою об'ємно-просторову структуру, у деяких приміщеннях залишилися елементи декору. У палаці Любомирських зберігся цокольний підвальний поверх, перекритий склепінням, з двору дуже заглиблений у рельєф, від річки цокольна частина фасаду зберегла терасу, згадувану в описах палацу. 
Первісне внутрішнє планування палацу було знищене. Добре збереглася передня частина вестибулю - прихожа. Її прикрашає фриз, який зображує герби Острозьких та Любомирських. Змінені парадні сходи, немає купола над сходовим майданчиком, окремих декоративних деталей. 
Збереглася продовгувата зала у східній частині будинку на першому поверсі, це була бальна зала палацу. Північна зала декорована високим фризом із зображенням міфологічного сюжету свята Вакха, яке відбувалося за традицією після збору винограду. На фризі у високому рельєфі - танцюючі вакханки і сатири, які підтримують гірлянди з виноградної лози.

Дубно. Корпус монастиря кармеліток, пам`ятка архітектури 1686 р. 

Монастир кармеліток було заснований у 1660 році Анастасією Чернецькою (за іншими даними - в 1702 році княгинею Теофілею-Людвигою Любомирською). 
На північному краю міста розташовані будівлі монастиря: костел (1630 р.) та монастирський корпус (1686 р.). Побудовані вони у стилі раннього бароко, з’єднані боковими фасадами, і утворюють суцільну лінію переднього фасаду, впродовж якого проходить відкрита арка-галерея. Головний вхід оформлений барочним порталом з трьома ліпленими вазами вгорі. Монастир належав католицькому чернечому жіночому ордену кармеліток. Черниці цього монастиря жили за суворими правилами. Вони ходили босими, їли стоячи, спали в трунах, піддавали тіло випробовуванням. Черниць, які виховували дівчат, дубенчани називали панєнками. І це дало назву вулиці, що вела до монастиря, Панєнська (тепер Шевченка). 
Монастир мав свій сад, город, пасовисько, належало монастирю і село Знесення. 
Після більше як 200-літнього існування монастиря в 1890 році "у восьмий день березня" "Государ Імператор височайше" повелів: ліквідувати Дубенський римо-католицький монастир ордену кармеліток, сім черниць перевести в інші обителі. Всі будівлі та угіддя ліквідованого монастиря було наказано передати Хрестовоздвиженській пустині. Православне відомство перетворило костел у церкву на честь преподобного Іова Почаївського. Над в'їзною брамою було надбудовано дзвіницю у православному стилі, а над костелом - високий шпиль з банею. 
З приходом польської влади у 1921 році всі надбудови (дзвіниця та церква) були знищені, а сам комплекс передано католицьким кармеліткам. Незабаром монастир перейшов до католицьких черниць - сестер Провидіння. Тут була "школа заводова", де, крім загальноосвітніх предметів, дівчаток навчали гаптувати, вишивати, оздоблювати одяг священиків. 
Після 1936 року монастир було ліквідовано. Нині у монастирському комплексі - онкодиспансер. Ця споруда залишилася майже без зовнішньої образності. Зникли барочний фронтон, сам костел поділили на два поверхи, на південному фасаді знищена майже вся архітектурна деталізація. Таким чином, монастир кармеліток втратив свій первісний вигляд.

Дубно. Костел Яна Непомука 1832 р.

Римо-католицький костел Яна Непомука в м. Дубно заснував Януш Острозький на початку 17 ст. З поміж можновладних осіб Речі Посполитої які надавали фундуші на розвиток храму були: Дмитро Корибут Вишневецький, коронний польний гетьман; Князь Владислав-Домінік Заславський, власник Дубна; Теофіля-Людовика Любомирська, дружина сандомирського старости; князі Януш Сангушко та Михайло Любомирський та інші. Люцький і дубенський єврейські кагали надали пожертви грошима від - 3 000 польських злот до - 7 000 тисяч.

У радянські часи фарний (соборний) костел Яна Непомука проистосували під дитячу спортивну школу, знищивши внутрішній розпис стін та фасад будівлі. Так продовжівалося до 1991 року., після чого католицька громада Дубна повернула храм віруючим. Нині це один єдиний у місті діючий католицький костел.

Тараканів. Дубенський форт; зовнішній вхід до підземного коридору під земляними валами.

 
Будівництво форту почали із земляних робіт. Спочатку нарощують горб, потім копають два рови. Земляні роботи велися протягом десяти років. В той час закінчувалося будівництво залізниці між Дубном і Бродами, що проходила попід самою будовою. Залізницею і доставляли цеглу, цемент, пісок тощо. До 1890 року було закінчено основні роботи. Каземати пронумеровані, багато з яких двічі – т.з. "царська" і "польська" нумерації.А ось – аркада зовнішніх (наземних) казематів, перший поверх. Стіни, арки, колони просто сиплються від вологості. У нижніх приміщеннях одразу відчувається високий рівень вологості – десь капає, мокро, болото, а іноді і вода. Є одна особлива кімната у цьому форту. У ній збереглася частина підлоги, вимощена ще царською плиткою. Кімната ця колись використовувалась як електрогенераторна. У 1891 р. хоз. комітет з добудування Дубенских зміцнень був перетворений у Тимчасове керування виконавця робіт на Дубенском форту. Начальником його залишився інженер Беликов. Роботи направлялися головним начальником інженерів, з керування якого надходили конкретні вказівки по будівництву – бетонуванню, озброєнню, установці герметичних затворів і т.д. 2 травня 1892 р. було засновано Дубенское інженерне керування замість тимчасового керування виконавця робіт. Головою його залишився Беликов.

Форт мав форму ромба, являв собою бетонно-земляне укріплення. На схилах першого земляного валу (ескарпу) були майданчики для артилерійських та кулеметних вогневих точок. Із рову, який розділяв перший та другий земляні вали, були зроблені виходи під перший вал, на схилах якого захисники форту займали бойові позиції. Ширина рову між валами сягала 14 метрів, довжина рову кожного з чотирьох боків - 230 метрів. Стіни рову були міцно укріплені кладкою з бетону та цегли. Оборонна цегляна стіна завтовшки до чотирьох метрів зверху була засипана землею. В центральній частині форту зведена чотирикутна трапецієподібна двоповерхова казарма, до якої ведуть чотири підземні ходи зі сходу на захід та з півдня на північ, прокладені під другим земляним валом з боку рову.

Тараканів. Дубенський форт; казарма, вид з другого земляного валу. 

Сама казарма, стіни якої вражають товщиною і міцністю, відокремлена від двоповерхових казематів смугою 8-10 метрів. У казармі перебували солдати і унтер-офіцери, а в двоповерхових казематах розміщувалися лабораторія, караул, лазарет, лазня, телеграфна станція тощо. Усього нараховувалося 105 казематів. 
У 90-х роках форт вже був укріплений бетоном і залізобетоном. Підземні шляхи до центру форту з обох боків були облаштовані бійницями - під певним кутом до входу у підземний перехід, ці бійниці слугували для обстрілу ворога, який міг прорватися в підземелля.

Випробування форту припали на роки Першої світової війни. В серпні 1915 року форт захопили австрійські війська. Руйнування об'єктів укріплення-застави розпочалося в червні 1916 року, коли під час Брусиловського прориву частини південно-західного російського фронту вибили з форту частини 4-ї австрійської армії. В 1920 році Дубенський форт прославився героїчною обороною під командуванням майора польської армії Матчинського. Коли форт з усіх боків оточили більшовики, його гарнізон, прокладаючи собі шлях багнетами, під ураганним артилерійським вогнем, зумів прорватися на острів Горбачину. Під час цієї битви біля форту полягло більше тисячі більшовиків. 
В 1941 році, стримуючи натиск гітлерівських загарбників, біля Дубна тримали оборону бійці радянської армії. Відтоді форт перестав бути військовим об'єктом.

Це тільки частина того що ми Вам показали, а скільки ще багато є у нашому славетному місті Дубно! Скільки чудового, захоплюючого, історичного і досі не розгаданого. Дубенчани привітні та гостинні, завжди раді гостям! Ласкаво просимо у місто Дубно!!!